Вона - авторка талановитих оповідань, повістей і казок для дітей різного віку. Народилась Лариса Михайлівна 11 лютого 1914 року в селі Чоповичі Малинського району на Житомирщині. Батько ії працював фельдшером, мати вчителювала. Дитинство Лариси припало на Першу Світову війну, але це не заважало дівчинці любити і спостерігати світ навкруги, саме тоді вона написала першій віршик. А коли вже після Другої Світової війни вона працювала у дитсадку, почала вигадувати для дітей свої казки, бо після війни книжок бракувало. Згодом з цих казок і оповідань складалися книжки, а Лариса Михайлівна стала письменницею.
Книжки Лариси Письменної вчать дітей любити Батьківщину, бути чесними, сумлінними в навчанні, працьовитими, допомагати старшим, берегти вірність в дружбі, виховувати вимогливість до своїх товаришів. Для більшості творів Лариси Михайлівни характерним є природне поєднання справжнього, побаченого в житті, з казковим, вигаданим, яке, в свою чергу, також зустрічається в дійсності.
Повість „Тисяча вікон і один журавель” — один з кращих творів у літературному доробку Лариси Письменної. У ній розповідь ведеться від імені першокласника Славка, який мешкає з батьком в комунальній квартирі у великому місті. На його очах відбувається багато звичайних і незвичайних подій. Хлопець намагається зрозуміти їх відповідно до свого невеликого життєвого досвіду, розтлумачити і збагнути, а головне — прагне зробити щасливими всіх учасників цих подій. Крім Славка у повісті змальовано привабливих дорослих. Це Славків батько, який працює на екскаваторі і будує новий мікрорайон „Веселий”, головний механік Іван Іванович, екскаваторниця Маруся і сусіди по комунальній квартирі: дідусь Панчишин, який дозволяє хлопцю читати книжки зі своєї бібліотеки, дещо таємнича Леокадія Андріївна, Ганна Павлівна, яка доглядає малого Сашуню. А ще тітка Марина, яка живе у підвалі. Коли Славко був малим, вона відводила його у дитячий садок, а ввечері забирала до себе. У татка не вистачало часу, а мама хлопчика померла. На прохання Славка, тітка Марина розповідала найстрашніші казки, в яких неодмінно був найвеселіший кінець. Проте серед цих гарних людей була і пліткарка та злюка Раїса Демидівна, яка отруювала життя усім сусідам.
Славко зрозумів, що злі люди нещасливі. Тому він запропонував свої ліки від злості. Що це за ліки, кому Славко довірив свою таємницю, в кого попросив допомоги, щоб здійснити задумане, дізнається той, хто прочитає цю повість.
Друга повість цієї збірки „Чарівник на тонких ніжках” про хлопчика Федя, який живе на лісовому кордоні. „Ні, це не той кордон, на котрому стоять озброєні прикордонники й охороняють нашу країну, — лісовий кордон — то просто велика ділянка лісу, її доглядає Федів тато — лісовий об’їждчик”. Ідучи лісом разом з дорослими Федь дізнається багато незвичайного: як зітхає ліс, виграє сопілкою біла берізка і дивується з цього поважний дуб, як постійно тремтить осика, як живуть мурашки і чим вони корисні, що каже вивірка, виглядаючи з дупла і ще багато чого цікавого.
Сміливий цей хлопець Федь. Одного разу він допоміг батькові затримати браконьєрів. Думаєш, що допоміг йому в цьому якийсь „чарівник на тонких ніжках”? Запевняю тебе, що це не так. А втім — розберешся сам.
В оповіданнях, вміщених у збірці „Тисяча вікон і один журавель”, Лариса Письменна запрошує своїх читачів у світ живої природи. Вона навчить спостерігати і бути уважними до кожної травинки, пташки і метелика. Надовго запам’ятовуються оповідання про зрізану черемшину, яка зацвіла весною („Черемшина”), про тендітний пагінець тополі, який, тягнучись до сонця, проламав твердий асфальт („Тополятко”), про вигадливого злодійкуватого кота („Кіт Микита”), про невеличку курочку, яка стала справжньою матір’ю для чужих курчат („Мачуха”), про драматичну долю надто розумного чорного з рудими підпалинами собаку („Джек”), про „благородну” кицьку Мавру, яка довірила людині своє дитинча („Мавра”) та про інших птахів і звірят.
Збірка, що складається із тринадцяти кращих казок Лариси Письменної, вийшла друком у видавництві „Веселка” 1990 року. Цікаві малюнки до неї виконав художник Валерій Мануйлович.
Відкриєш першу казку („Чарівна книжка”) і разом з її героєм — малим Івасиком, потрапиш на сторінки Чарівної Книжки. Його старший брат Микола сказав, що ця „книжка відкриє тобі велику таємницю: бачити те, чого досі не бачив, чути те, чого досі не чув, розуміти те, чого досі не розумів”. Після подорожі сторінками Чарівної Книжки Івасик переконаний: „Микола щиру правду сказав: є Чарівна Книжка, безумовно є! І зветься вона... Е ні, цього вже я вам не скажу. Відгадайте самі!”.
Прекрасний світ природи змальовує Лариса Письменна у казці „Як у Чубасика сміх украли”. Дівчинка Марійка завдяки чарівним крилам дитячої уяви потрапляє у весняний ліс, у гості до веселого хлопчика Чубасика. Подорожуватимеш разом з нею і ти загадково-казковим і водночас таким знайомим лісовим царством. А потім знову повернешся у реальний світ. Бо це казка не тільки про життя лісових мешканців, а й про мужність, благородство, про взаємовиручку і силу сміху.
Не менш цікавий світ різноманітних речей, без яких немислиме повнокровне життя сучасної людини. Про нього охоче розповідає Голубий Олень під час екскурсії на трикотажну фабрику з головною героїнею Оленкою. Дівчинка запевняє, що „то щира правда, то чому ж би нам їй не повірити? Адже вона й сама тому вірить!”. Голубий Олень допоміг Оленці побачити, як на фабриці плетуть светрики з Голубими Оленями, такий, як у сусідки Галочки, що так подобається Оленці. І як же вона здивувалася, коли побачила біля В’язальної Машини свою маму. Дівчинка зрозуміла, скільки користі й радості приносить її мама людям.
Про запеклу боротьбу добра зі злом розповідає авторка у казці „Як Вовк був Невовком”. Лісник Андрій знайшов мале вовченя, в якого загинула мати-вовчиця і виходив його. Сірко виріс розумним, вірним і добрим. Не відав того, що народився вовком, і понад усе любив свого хазяїна. А коли лісника вбили браконьєри, Невовк вирішив покарати злочинців. Допомогли йому Золотоокий чародій і троє людей. Одна людина — з чистою, незаплямованою душею, друга — закохана в казку (злі ніколи по-справжньому не люблять казок), третя — береже і любить тварин. Ледве не загинув Невовк, але зло було покаране.
Ще одна казка збірки — „Чап-Чалап”. Смішна назва. Що воно таке: Чап-Чалап? Нізащо не здогадаєшся. І я тобі не скажу — сам прочитаєш.
Кожна казка письменниці сповнена цікавих пізнавальних фактів. Прочитавши їх, стаєш розумнішим, збагачуєшся новими знаннями.
Немає коментарів:
Дописати коментар