Бібліографічний огляд " Живий плач мертвої зони"

В бібліотеці проведено огляд літератури біля книжкової виставки " Живий плач мертвої зони"  

Книги про Чорнобильську трагедію стають актуальними не лише напередодні річниці аварії, але й тоді, коли ви відкриваєте для себе відчуття взаємозалежності власних дій та крихкості навколишнього світу. Збагачення свого досвіду свідченнями про катастрофу можуть убезпечити наступні покоління від згубних вчинків. Художні поетичні та прозові твори про Чорнобиль несуть у собі яскраві переживання та відчуття всієї повноти трагедії, яка відбулася, натомість документальні та історичні праці на цю тему мають на меті підійти до освітлення даної теми з максимально об'єктивним та холодним підходом, скинувши з себе кайдани радянської цензури.

С. Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи. – Х.: Фоліо, 2019. – 400 с.

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Автор, відомий українсько-американський історик Сергій Плохій, намагається дати відповідь на питання: чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблеми з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців, що зробило нову масштабну аварію неминучою. Сьогодні реактори чорнобильського типу вже не будують, але авторитарні режими, які тримають повний контроль над інформацією, усе ще існують. Нам є чим поділитися зі світом стосовно досвіду Чорнобиля, але є над чим задуматися й самим, щоб подібні техногенні катастрофи не відбувались

Аккерман Г. Пройти крізь Чорнобиль. – К.: Либідь, 2018. – 168 с.
Книжка Галі Аккерман – це подорож письменниці крізь драму Чорнобиля в різноманітних людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншої культури, з інших культур - адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, і її родинна історія, сімейні міфи тісно пов'язані з Україною, зокрема, з Чорнобилем.

Камиш М. Оформляндія, або прогулянка в зону. – К.: Нора-Друк, 2015. – 128 с. (Серія «Мандри»)                 «Оформляндія…» – емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-«сталкерів». В книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, нудних історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут – погляд зсередини на явище нелегального туризму в Чорнобильську Зону відчуження. Тут – смарагдові болота, міліцейські засідки, і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся. Тут спроба відповісти на питання, що коїться в душі людини, яка роками і потай досліджує заборонену землю. Книга проілюстрована фотографіями, які зробив сам автор. Трохим С. 1986. Чорнобильські хроніки: людський фактор. Замовчування правди. Зона відчуження. Параліч майбутнього. Мутація. – К.: Дискурсус, 2016. – 224 с. У книзі розповідається про те, як через об’єктиви телекамер українських журналістів світ дізнавався, що ж реально відбувалося в зоні відчуження. Автор не тільки торкається фактів з історії трагедії Чорнобиля. Він доводить, що ця масштабна катастрофа стала саме тією безповоротною подією в історії Радянської імперії, що призвела до її розпаду. Зоря Полин – прикінцевий акорд сумної мелодії, що передує остаточному фіналу. Далі – агонія величезної країни, яка продовжується до наших днів.   В. Чорнобиль. Я бачив. – К.: Український пріоритет, 2019. – 328 с. Художньо-документальна повість «Я бачив» – це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, самовидця Чорнобильської аварії й активного ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино літературу пам'яті й літературу факту. У творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації її наслідків, простежені долі літературних героїв, проаналізовані техногенні, економічні, соціальні й медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха, показані перспективи повернення забруднених територій в народногосподарський обіг. Ця книга дає відповідь на головні питання, що постали після Чорнобиля, вона показує духовний зв'язок героїв Чорнобиля, майданівців та учасників АТО. Адже всі роки після Чорнобиля автор був в епіцентрі Українського життя. У книзі спростовується безліч міфів, зокрема, породжених серіалом каналу НВО «Чорнобиль». Алексієвич С. Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього: роман /перекл. О.Забужко. – К.: Комора, 2016. – 288 с. Художньо-документальний роман білоруської письменниці Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами "маленьких людей" про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів Яворівський В. Марія з полином наприкінці століття. – Х.: Фоліо, 2016. – 203 с. Гірка книга, яку необхідно прочитати кожному, – це про роман українського письменника Володимира Яворівського «Марія з полином наприкінці століття». Історія про Чорнобильську аварію, але не про катастрофу у всій її масштабності, а про те, як вона величезним локомотивом проїхалась життям однієї окремо взятої родини. Один з синів простої сільської жінки Марії гине в момент вибуху, інший – гаситиме пожежу і отримає променеву хворобу, третій – найстарший, який свого часу долучився до будівництва ЧАЕС, скоріш за все, нестиме відповідальність за аварію. Саму ж Марію назавжди евакуюють з рідного села, але вона ще повернеться туди, нехай всього на кілька годин – аби доробити справи і забрати найцінніше. Ця історія гірка і болюча настільки, наскільки тільки може бути гірким друковане слово. Осягнути все, що написано в «Марії з полином наприкінці століття» розумом неможливо, тільки серцем. Та й то ближче до кінця ви будете зупинятись ледь не на кожному абзаці, щоб це саме серце не розірвалось від прочитаного. Ця книга – мастрід для всіх без виключення. Для молодших читачів – щоб знати, що насправді тоді сталось, для старших – щоб дізнатись нарешті правду і переоцінити все те, що їм роками нав’язували.