Ювілейна година«В обладунках гумору» до 135 років з дня народження О. Вишні

 13 листопада виповнюється 135 років з дня народження українського письменника, класика сатиричної прози ХХ століття, «короля українського тиражу» Остапа Вишні (Павла Михайловича Губенка).   Він народився на хуторі Чечва біля села Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині (нині – Охтирський район Сумської області) в багатодітній селянській сім’ї.

Остап Вишня – неймовірно унікальний письменник, який започаткував в літературі новий жанр - «усмішка», як різновид гумористичного прозового твору, що неабияк припав до вподоби читачам.

Задля того, щоб читати Вишню, багато неписьменних  селян прагнули ліквідувати свою неграмотність, а русифіковані робітники та службовці вчились читати українською мовою.

На його долю випали важкі випробування – арешт, заслання, десятирічна каторга. Та попри усі негоди Остап Вишня не перестав “усміхатись”. Поет Максим Рильський так згадував про нього: «Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів гриміти, як грім, і того грому боялись усі плазуни й негідники».

До дня народження письменника в бібліотеці оформлено виставку «В обладунках гумору»

Запрошуємо всіх бажаючих до перегляду.

Радимо прочитати!!!

О.Вишня " Вишневі усмішки

  Твори відомого українського сатирика і гумориста Остапа Вишні тішать нас уже понад півсторіччя — читати їх без сміху просто неможливо. Гумор письменника дуже близький до народного анекдоту. Присутній в "усмішках" мудрий, завжди іронічноусміхнений оповідач вживає "соковиту" народну мову, вдається до лаконічних народних жартів і фразеологізмів. До книжки увійшли найкращі "усмішки" Остапа Вишні. Цікаво, що багато з описаного актуальне і для сьогодення.

Остап Вишня (П. М. Губенко) (1889—1956), відомий український письменник, перекладач, автор нарисів, фейлетонів, найбільшої слави зазнав як гуморист і сатирик. «Мабуть з часів Кот­ляревського не сміялась Україна таким життєрадісним, таким іскро­метним сонячним сміхом, яким вона засміялась знову в прекрасній творчості Остапа Вишні», — писав Олесь Гончар.

Герой «Мисливських усмішок», який є й оповідачем, — трохи хитрий, трохи дивакуватий у своєму священнодійстві збирання на полювання, в очікуванні зайця або лисиці, в поверненні додому — здебільшого без здобичі або і без рушниці чи шапки. Але завжди він іронічний до себе, доброзичливий і наївний, як дитина. І го­ловне для нього — не трофей, а спілкування з природою.

Нариси й фейлетони з циклів «Зенітка» і «Весна-красна», що увійшли до книжки, також іскряться неповторним «вишневим» гумором.