Голодомор в Україні: історія і пам’ять
Щорок в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років.
Намірене знищення українців радянською владою під час голодоморів у ХХ столітті залишається незагоєною раною в генетичній пам’яті нашого народу. Окупаційна політика совєтів призвела до втрат мільйонів життів наших співвітчизників. Дізнаючись страшні сторінки історії, все більше країн сьогодні визнають Голодомор 1932–1933 років геноцидом українського народу.
У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 23 листопада. Долучіться в цей день о 16.00 до Загальнонаціональної хвилини мовчання. Згадайте про мільйони людських життів, які Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів.
Цього року ми втретє вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями Росії проти українців. Трагічні події та злочини, які розгортаються на наших очах, демонструють: жива пам’ять надзвичайно важлива; ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою, а жертви – вшановані.
Нині, через століття, ми все ще переживаємо ці трагедії і бачимо, як новий путінський режим створює всі умови, аби люди тепер в інших країнах світу були позбавлені найголовнішого – хліба. Блокування вивозу українського зерна на продовольчі ринки світу створює для мешканців багатьох країн Азії та Африки штучний голод. Цілеспрямоване знищення українського продовольства, зерносховищ знову повертає нас пам’яттю до голодних років ХХ століття.
Сьогодні ми уже знаємо: Голодомор був наперед спланований, штучно створений. Це був геноцид. Вбивали цілий народ. Народ, який ніколи нікого не гнобив, зроду-віку займався хліборобством, мав лагідну душу, найзадушевнішу в світі пісню.
Цього року вшанування пам’яті жертв сталінського режиму відбуватиметься під час повномасштабної війни Росії проти України. 91 років тому попередники путінського режиму, приспішники Сталіна вчинили в Україні Голодомор, загубивши мільйони життів українців. Нині рашисти переслідують ту саму мету – геноцид Українського народу. Щоб запобігти повторенню таких трагедій і злочинів минулого, маємо берегти пам’ять про тих, хто став жертвою та боротися проти тих, хто продовжує злочини проти людства. В умовах повномасштабної війни один із ключових способів вшанувати пам’ять убитих голодом – долучитися до акції «Запали свічку» та закликати українців по всьому світу і громадян інших країн засвітити вогники у вікнах як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися.
Радимо прочитати!
Книги , які є у нас в бібліотеці.
Перед читачем - перший повний український переклад відомого на Заході дослідження одного з найтрагічніших періодів нашої історії. Спираючись на документальні джерела, автор розкриває жахливі картини колективізації та голодомору 1929-1933 рр., залишаючи за собою право на особистий погляд на висвітлювані події.
У книзі на основі матеріалів усної історії розкривається глибина трагедії українського народу під час Голодомору-геноциду у 1932–1933 роках. Усні свідчення неспростовно доводять, що акція геноциду українських селян була чітко спланованою більшовицькою владою Кремля.
Навесні 33-го голод у Мачухах досягає апофеозу. Перше канібальство, самосуди, психічні розлади на фоні недоїдання. Село деградує. Люди, доведені до відчаю, втрачають людську подобу, вони готові їсти все, аби вижити. І ось дві не знайомі між собою жінки, дві жертви свого часу, дві протилежні сторони великої темряви, що ім’я їй голод, опиняються на відстані простягнутої руки… Молоденька Явдоха, зрячість на рівні безуму, – і Соля, свята сліпота. Одну голод убиває – іншу рятує. Одній обіцяє вічну ніч – іншій дає надію на щасливе відродження. І вони ще не знають, що йдуть одна одній назустріч. Йдуть, аби нарешті обійнятися і збудувати крихкий міст понад ненаситним мурашником своїх мучителів… ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА Глибокий психологічний роман про одну з найскладніших сторінок української історії – Голодомор 1933 року. Тонко показано різні людські долі на тлі трагедії – долі і жертв, і катів. Роман здобув третю премію конкурсу «Коронація слова» 2021 року. ПРО АВТОРКУ Таня П’янкова народилася на Івано-Франківщині. Поетеса, прозаїк. Авторка трьох поетичних збірок, романів «Кролівна», «Сонце в подолку» і «Чужі гріхи». Співзасновниця та креативна директорка Літературної агенції «Зілля»; організаторка фестивалів, креативних літературно-мистецьких заходів, перформенсів, театралізованих літературних читань. Разом із поетом Василем Кузаном заснувала «Серію яскравої літератури», в якій вже видано альманах жіночої поезії «М'ята» і альманах чоловічої поезії «Імбир». Займається розписом акрилом на тканині, створила колекцію авторських вінків, колекціонує автентичні ляльки.
У цій книзі висвітлені трагічні події, пов'язані з Голодомором 1932— 1933 років, котрі відбулися в Харкові - столиці радянської України. На підставі архівних документів, свідчень очевидців, автори-упорядники доводять, що голод був створений у результаті цілеспрямованої дії влади.
Більшість запропонованих читачу документів тривалий час зберігалися у закритих фондах під грифами секретності і були недоступними для дослідників.
Видання розраховане на науковців, краєзнавців, усіх, хто цікавиться історією України.
Розкрито зміст документів, які зберігаються у фондах Галузевого державного архіву СБУ і висвітлюють причини, перебіг і наслідки Голодомору 1932-1933 років в Україні. Іменний та географічний покажчики вказують осіб, населені пункти, регіони та країни, згадані в архівних документах.Науково-довідкове видання розраховане на істориків, юристів, краєзнавців, усіх, хто вивчає історію України ХХ ст.
Роман «Марія» Уласа Самчука [7] став свого часу справжньою сенсацією. Вражаючий страшними подробицями життя українців періоду насильницької колективізації, цей шедевр української літератури й досі нікого не залишає байдужим, знову й знову нагадуючи про страшний період голодомору 1932–1933 рр. За жанром «Марія» – роман-життєпис, адже у творі висвітлюється життєвий шлях української жінки Марії, від народження до смерті. ЇЇ життя майстерно переплітається з загальнонаціональним життям України того часу, тим самим роблячи образ Марії узагальнюючим, навіть символічним. Роман складається з трьох частин-книг. Першою є книга народження Марії, де розповідається про її сирітське дитинство, наймитське життя, перше кохання до Корнія. Друга частина має назву «Книга днів Марії», де йдеться про подальше життя Марії з Корнієм, його адаптацію до життя селянина, народження їхніх дітей. Третя частина «Книга про хліб» розкриває жахливі картини духовного та фізичного занепаду України. З кожною частиною можна спостерігати, як особистістно-психологічні риси Марії набувають узагальненого характеру. Так, автор крізь увесь твір робить акцент на материнстві Марії, роблячи її образом усіх матерів, що померли голодною смертю під час голодомору. Крім того, треба зауважити, що образ Марії в широкому значенні – це образ самої України, що страждає від абсолютно чужих для неї норм нового «кращого життя», яке приносить лише голод, занепад та смерть. Автор, відтворюючи шокуючи та страшні події, прагне викликати обурення та протест проти насилля над українським народом, його морального пригнічення та фізичного знищення. Цей твір має нагадувати нащадкам про чорні роки в українській історії, щоб ніколи в майбутньому таке не повторилося.
Творчість Василя Барки (справжнє ім'я - Василь Костянтинович Очерет, 1908-2003), талановитого письменника і поета, представника української діаспори у Сполучених Штатах Америки, довгі роки залишалася невідомою в нашій країні. Роман "Жовтий князь" - це перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений національній трагедії України - страшному голодомору 1932-1933 років, що забрав життя мільйонів людей. Письменник створив символічний образ Жовтого князя, демона зла, який несе з собою лише руйнування, спустошення, муки і смерть.
Немає коментарів:
Дописати коментар