Покинуту Прип’ять, зруйновані долі та навіки страшну дату – 26 квітня.
Життя триває, але біль – уже в крові всіх прийдешніх поколінь
А добірка книг про Чорнобиль – це історії ліквідаторів і працівників на енергоблоках, це оповіді звичайних людей, чиє буття скалічила аварія. І кожен документальний або художній твір – ніби монумент, в якому навіки застиг найгірший день 1986 року.
Пам’ятаймо про героїзм та самопожертву учасників ліквідації аварії на ЧАЕС. Саме їхніми зусиллями вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення.
10 КНИГ ПРО ЧОРНОБИЛЬСЬКУ КАТАСТРОФУ
Майже всі книги про Чорнобильську трагедію торочать про те, що винен персонал ЧАЕС. Нібито через помилки працівників, через нехтування технікою безпеки та ризиковані досліди й відбулася катастрофа. Але навіть не конструкційні проблеми самого реактора призвели до вибуху. Найпершим чинником було приховування інформації про попередні аварії на радянських і світових АЕС від інших фахівців атомної галузі. Чому так сталось і як можна було уникнути жахливих наслідків?
Документальний двотомник українських авторок – це своєрідна пошана звичайним людям, що – ризикуючи життям – врятували населення України, СРСР і світу. Дехто з них мешкав у Прип’яті до трагедії, інші приїхали працювати в Чорнобиль уже після… 16 оповідей про реальні події, які сталися 35 років тому, не залишать байдужими жодного читача. Треба почути чужі історії, аби така катастрофа ніколи не повторилась у майбутньому…
Чорнобиль – це така сама історія для українців, як радянські часи, ОУН-УПА чи Переяславська Рада. Не слід відкараскуватися чи приховувати минулу катастрофу під сукно. З цим слід жити. Аварія на ЧАЕС створила зону відчуження й одночасно унікальний заповідник. Що коїться прямо зараз на цій території, чи безпечно вживати вирощені там плоди та чому атомна енергетика вважається зеленою – про це розповідають авторки книги, обидві кандидатки біологічних наук.
Люди похилого віку ще пам’ятають, як усе було в Прип’яті до катастрофи. І як Чорнобильська аварія змусила покинути майно та втікати з одними документами з радіаційної зони. Саме про таку бабусю та її досвід написано цей художній твір. Докладно й простими словами вона сповідується внучці про своє минуле та про те, як трагедія на ЧАЕС перевернула її життя. Варто прочитати книгу з дітьми та обговорити нагальні 16 питань. До них за QR-кодом батьки знайдуть коментарі психолога.
Художні книги про Чорнобильську катастрофу виходять найбільш вдалими у авторів, що мають власний релевантний досвід. Цей роман присвячений не стільки наслідкам аварії, скільки глибинним почуттям героя. Він сприймає вахти на ЧАЕС вже не як важку працю, а лишень як спосіб знов зустрітися з жінкою своєї мрії. Тепер життя чоловіка ділиться на дві реальності: одна у Зоні, друга – поза нею…
Книга раніше видавалася під назвою «Ностальгія». Обидві назви обрані влучно. Бо тут і ностальгія за минулим, яке було до аварії на ЧАЕС, і жалоба творчої людини за нездійсненими мріями. Герой розривається між батьківським обов’язком вилікувати сина, заробити грошей на остогидлій роботі та порожнечею в стосунках із дружиною. І нібито митець знаходить нове кохання, нові сили для творчості, але все це урешті-решт зникає як марево, відлітає з його життя як пташка…
Допоки живі свідки аварії на Чорнобильській струмарні, слід не зволікати та використовувати з користю такі важливі інформаційні джерела. Історичний опис інциденту подано, починаючи з самого вибуху на ЧАЕС – і до прикінцевої відбудови саркофагу над 4-м блоком. Реальні події автор книги навмисно передає мовними зворотами дорадянських часів. Барвиста, дещо незвична говірка лишень підкреслює трагічність його споминів.
Евакуація після Чорнобильської трагедії розділила родину Жені. Хлопчика відвезли до піонерського табору, батько пішов ліквідатором, а мати мала залишитись вдома. Кожен окремо від інших переживав трагедію, що відбулась на ЧАЕС. Літо на самоті, хоч і у вирі подій та між людей. Аварія перекреслила минуле та віру в майбутнє, залишивши порожнечу в теперішньому. Книга передає почуття та думки одинадцятирічного хлопчика, якому довелося пережити це тяжке випробування.
Із цієї книги про Чорнобильську трагедію від кадрового працівника атомної електростанції читач майже посекундно дізнається про реальні події 26 квітня 1986 року. Автор спростовує існуючі міфи про техногенну катастрофу, які насаджуються в суспільстві, наприклад, серіалом від каналу НВО «Чорнобиль» та іншими кінострічками. Подані інтерв’ю з пожежниками, ліквідаторами, військовими, звичайними рибалками додають унікальності оповіданню.
Кілька десятиріч Україна сприймається світом як держава, де вибухнула ЧАЕС. Місто Чорнобиль згадується зі словами «радіація», «зона відчуження», «техногенна катастрофа». Але до 1986 року на цю атомну станцію покладали багато сподівань у СРСР. Книга простою мовою розповідає про те, що сталось 26 квітня, про несправності на 4-му енергоблоці, про сумне минуле й обнадійливе майбутнє. Слід читати із дітьми. Аби ті, хто народився після аварії, теж усвідомлювали її наслідки.
Немає коментарів:
Дописати коментар