Степан Руданський народився в бідній багатодітній сім’ї священника у селі Хомутинці Вінницького повіту Подільської губернії. Закінчивши Шаргородську бурсу, 1849 року Руданський вступив до Кам’янець-Подільської духовної семінарії.
Після закінчення духовної семінарії Степан їде до Петербурга продовжувати навчання, але не у духовній академії, про яку мріяв батько, а в медико-хірургічній. Серед різночинної молоді того часу вважалося за честь навчатись у цьому закладі. Тут працювали відомий хірург і прогресивний діяч Микола Пирогов, славетні вчені Іван Сєченов, Сергій Боткін і Микола Зінін. Але духовна академія не бажала віддавати здібного випускника духовної семінарії іншому навчальному закладові. Степана Руданського було зараховано “вільним слухачем”. Щоб стати повноправним студентом-медиком, Руданському треба було вийти з духовного стану. Півкроку консисторські канцеляристи відтягували з відповіддю і тільки 26 вересня 1856 року Степан одержав свідоцтво про вихід з духовного стану.
Роки навчання в Петербурзі були дуже важкими для хлопця: за самостійний вибір життєвого шляху Руданському довелося розплачуватися страшними злиднями. Розрив з батьком позбавив поета навіть тієї мізерної підтримки, на яку той був спроможний.
Зрозуміло, що голодні роки в Кам’янець-Подільському, а потім у холодному Петербурзі не могли не позначитися на здоров’ї Руданського. Живучи весь час впроголодь, переобтяжений виснажливою працею, 26-літній поет захворів на сухоти і в суворих кліматичних умовах столиці міг справді від них померти.
Влітку 1861 року Руданський закінчив навчання. За клопотанням правління академії, зокрема знаменитого професора Сергія Боткіна, який лікував поета, його було призначено на посаду міського лікаря в Ялту.
Ялтинська міська лікарня справила на Степана Руданського гнітюче враження: приміщення старе, тісне й вологе. Штат лікарні складався з лікаря, фельдшера, кухарки-прачки та служника-двірника. Мала лікарня всього дві кімнати для хворих чоловіків, жінок лікували в домашніх умовах. Бракувало ліків, обладнання, медичної літератури.
Руданський вперше порушує питання про лікування жінок в умовах стаціонару, розробляє проєкт перебудови лікарні. Розуміючи, що запорука здоров’я у дотриманні санітарно-гігієнічних норм, лікар одразу ж по приїзді пропонує створити в місті санітарний орган, який би проводив нагляд за доброустрою і санітарним станом у місті. Фактично засновує в Ялті санітарну службу, сприяє побудові у місті водогону, каналізації, організовує пожежну службу.
У перші два роки перебування Руданського в Криму здоров’я його покращало і він з великою енергією працював лікарем та займався громадською й літературною діяльністю. Степан Васильович доклав зусиль до заснування міської лікарні, медичної бібліотеки та започаткування санаторно-курортної справи, ініціював будівництво міського ринку та фонтана, під які подарував місту власну земельну ділянку. Серед населення він був дуже популярний. Його любили за веселу вдачу, безкорисливість і доброту. Всупереч скрутному матеріальному становищу, Руданський не брав плати за лікування з бідного населення, допомагав не тільки ліками, а й харчами.
Влітку 1872 року в Криму спалахнула епідемія холери.Як міський лікар і постійний член санітарної комісії міста, рятуючи людей, Степан Руданський захворів і опинився віч-на-віч з вкрай небезпечною хворобою. У травні 1873 року, Степан Васильович пішов з життя.
Немає коментарів:
Дописати коментар