Літературний календар " Ювіляри січня"

8 січня виповнюється 145 років від дня народження українського письменника Степана Васильовича Васильченка. Степан Васильченко – літературне ім’я талановитого письменника Степана Васильовича Панасенка.

В історії української літератури Степану Васильченку відведено одне з почесних місць. З його ім’ям в нашій літературі пов’язане утвердження жанру новели з глибоким соціальним змістом, гострим конфліктом і ліричним забарвленням. Художня спадщина Степана Васильченка, талановитого письменника і обдарованого педагога порівняно невелика, але завдяки глибокій правдивості, життєдайному оптимізму і художній довершеності вона завоювала щиру любов читачів.

Вихідці з народу, письменники кінця XIX – початку XX століття С. Васильченко, В. Стефаник, А. Тесленко, як і письменники старшого покоління І. Франко, Леся Українка, М. Коцюбинський, котрі відобразили у своїх творах події революційної доби, вважали своїм громадським обов’язком боротися художнім словом за людину-трудівника, за її право на людське життя.
Творчість Степана Васильченка багата і різнобічна. І хоч критика, за словами письменника, «не дуже балувала» його, проте його твори знайшли визнання у найсуворішого критика – народу. Його веселий сміх і глибока печаль, оптимізм і щирість промовляють до людей, засуджують зло, утверджують прихід нового життя.
Треба визнати, що твори Степана Васильченка, які були в Україні популярними у 20-х роках минулого століття, сьогодні нажаль відомі лише невеликому колу літературознавців. Тож кожен має змогу переосмислити (формально читану у шкільні роки) літературну спадщину Степана Васильченка.

Книги Степана Васильченка (1878—1932) уже багато років користуються незмінною любов’ю читачів. Персонажі оповідань “Мужицька арихметика”, “Талант”, “Циганка”, “Свекор”, із яки ми ми вперше зустрічаємося ще за шкільною партою, запам’я товуються на все життя. До С. Васильченка мало кому вдавалося так про никливо заглянути у дитячу душу, з такою чуйністю і делікатністю доторкнутися до неї, інколи із сумом, інколи з лагідним гумором передати радощі й печалі маленької людини, її бурхливі пристрасті, примхи, витівки. Кращим персонажам оповідань письменника притаманні сміливість, мужність, вірність дружбі, здатність захистити слабшого, почуття гідності. Сюжети творів письменника різні, часом сумні, навіть трагічні, але й тоді персонажі цих творів несуть у собі світло надії, віру в краще майбутнє.